ЦІМБОРИКЫ–ДІНОСАВРИКЫ.
ГЛЯДАНЯ ПОКЛАДА
— Поникай на ня! — гойкнув Тімі Троодон.
Расмус Рекс сидів на каміньови пуд восоков пальмов.
Ун никав на свого цімбора, котрый ся ловґав на гуцанці.
Тімі ся розгуцав не на фіґлю.
А тогды Тімі ся зачав сувати. Туды-сюды.
— Помалы! — гойкнув Расмус. — Бо годен ись упасти!
— Пак ты поникай, што ’м годен! — засміявся Тімі.
Гуцанка пудлетіла удгорі, а на самум вирьшкови Тімі пустив мотузкы.
Тай скочив.
Ун пролетів у воздусі тай…
…упав даґде в корчі.
БАХ!
Расмус пудбіг уд ньому.
— Не вдарив ’ись ся, Тіме?
Тым часом уд хлопцюм пудыйшов Расмусув старшый брат — Робін.
Тай голосно ся зачав шкірити:
— Но ты й скочив!
Май гурше ’м из рода не видїв!
Тімі уліз из корчу.
Піря на нюм стрыміло на всі бокы, а на чолови ускочив великый кокош.
Айбо ун ся сміяв.
— Поть, дашто ти вкажу, Расмусе!
Расмус поліз зад Тімом у корчі.
Тай там, межи листьом тай копачиками уникав штось на земни.
Расмус лишень пысочок роздзявив.
— Ій-йой! Пак исе…
…КАРТА ПОКЛАДУ!
Тімі, сокотячи, ї пудойняв.
— Га–га–га! — сміяв ся з них Робін. — Карты покладу — вто дїтинські бавкы.
— Но та пуйди тай узьмися за дашто инакоє, — уповів Расмус. — кой ’ись такый грубый!
Тай они из Тімом зачали позурно учити вту карту.
— Што йсе за міста? — зазвідав Тімі.
Расмусом вонь истрясло.
Я йсі міста пре файно знаву!
Пак исе в самуй гущи Мочарьної хащі!
Тімі вбернув карту.
— Никай! Туй и из другого боку дашто написано. Пак исе…
…путь ид покладови!
Зуправді, вто быв ун.
Ни сяк ун узирав:
Вночи, кой з-зад хмар уходив місяць срібный,
Закопав ’им поклад десь у хащи темнуй.
Ай аш ты го жадаш найти,
та треба у хащу сміло ити.
Пруйти треба буде грузькым мочарьом,
Тай через ріку хлипавым мустком.
Руй мурянок вам ся стрітит там,
тай грубелезный Патаґотітан.
Кой найдеш провал — мусиш там стати,
пруйти десєть кроку уд нього на пе́рстах.
Копли. Кой ся цоркне лопата в метал:
Та там и испрятано муй капітал!
— Потьме у мочарьну хащу! — гойкнув Тімі.
— Айбо нам туды не мош, — удповів Расмус. — А аш тот поклад сокотит злый діносавр–пірат?
Тімі жалусливо поникав на Расмуса.
— Буду мусіти, бізуно, ити самый…
Расмус тяжко вздыхнув.
— Но добре. Я з тобов пуйду.
— Я взьму карту! — оживився Тімі. — Тай лопату.
— Ай я — лепкалку на мухы! — уповів Расмус. — Пак бо мухы тай комары так и літавут у…
…МОЧАРЬНУЙ ХАЩИ!
Тай діносаврикы потихы ся рушили путиком межи восокыми деревами, травами тай корчами.
Тімі навпереді, а Расмус зад нього.
Расмус ся уже вморив.
А типерькы ще й зачув, аш пуд лабами му мокро.
Иззаду зашуміло листя.
Расмус ся повбзирав.
Айбо нікого не увидїв.
— Никай! — указав Тімі.
Расмус упят глипнув навперед.
Испереду ун зуправді дашто примітив.
Тай ото было…
…ДУЖЕ СТАРОЄ ДЕРЕВО НАД МОЧАРЬОМ.
— Гура! — Тімі ся зрадовав.
Айбо на вид мочарь быв страшный тай повный небеспек.
Расмус несміло пудойняв лабу, потихы ступив.
Лаба ся провалила у мокрый мох.
— ФУ!
Расмус ї наскорі утяг.
— Потьме дому, — вповів ун.
Ану уганіт, што втвітив Тімі?
— Не буйся! Давай шіковно-шіковно сись мочарь перебіжиме!
Тай Тімі побіг.
— Стуй! — гойкнув Расмус.
Айбо цімбор–троодон го не слухав.
Тімі скорі–скорі побів уперед, айбо застряв, тай зачав ся зарывати…
глыбоко…
тай ище май глыбоко…
у болото.
А дале зачав гойкати:
— Расмусе! Застряв ’им!
Расмус ся не одважовав лізти у мочарь.
Пак айбо треба якось спасти цімбора!
Тай тогды ун, трясучися, ступив навперед, тай…
…ЛЬОП!
Расмус тоже заяз у болоті.
Вода го заскомытала в пупець.
— Хі-хі! — засміявся Расмус.
Типерь уже оба два цімборы заязли у мочарьови.
— Спасайте! — гойкав Расмус.
— Спасайте! — гойкав Тімі.
Нагле ся зачуло голосноє дупканя.
Земня ся затрясла.
Тім гойкнув:
— Йо–йо–йой! Расмусе, зад плеч у тя ткось страшнохвостый!
Уся Мочарьна хаща ся трясла.
Ид діносаврикам ишов ткось грубелезный.
Ни ун май близько…
Тай ище май…
Тімі вповів:
— Пак исе…
…лишень Ебі Анкілосавр!
Расмусови полівило.
— Ебі, добре, што йсе ты!
Поможи нам, будь добра, из Тімом улізти из мочаря.
— Пак ай як! — уповіла Ебі. — Имняйтеся за муй хвуст.
Тай она…
…ГУП!
…пудверла цімбору у воздух, та они перелетіли через мочары.
Но йсе ся вдало!
— Мы туй поклад глядаєме, — уповів Тімі.
— Красно! — удказала Ебі. — Мош из вами?
Тай, ясно, што вни взяли ї з собов.
Ишли цімборы, йшли тай пудыйшли ид мусткови.
Муст быв фест старый тай хлипавый.
При нюм стояла якась чудна табла.
Расмус учинив крок навперед тай поникав удолину.
Йо-йой! Ріка была страшно глыбоко пуд ними.
— Потьме дому! — вповів Расмус.
— Нєт-нєт, — удповів Тімі. — Давайте шіковно–шіковно сись муст перебіжиме.
Тай туй усі зачули, як ткось клепле.
Ебі гойкнула:
— Тко вто там дуркат по мойому мостови?
Тай учула утвіт:
— Исе я…
…нянько Рекс!
Из-пуд моста уліз нянько Рекс.
— Туй ’им мостик правив. А куды ’сте ся зобрали вы?
— Поклад глядати, ясно! — уповів Тімі.
Нянько Рекс вздохнув.
— Но добре. Айбо ид вечери обы ’сте были дома!
Расмус кывнув головов.
А нам мош через муст пруйти? — зазвідав Тімі.
Нянько Рекс указав на таблу тай уповів:
— Но ай як! Пак там зеленоє світло.
Тогды Расмус, Тімі тай Ебі пушли через мусток.
Муст рипів тай тріщав.
Тай хлипався.
— АААА! — загойкав Расмус.
Усі побігли.
Муст ся тряс, хлипав тай кунець–кунцьом…
…цімборы ся перебрали на другый бук.
— Фух! — уповів Расмус. — Но й риплячый быв муст!
Дале усі ишли мовчкы, кой раз, тай Ебі ся имила сміяти.
— Што є, Ебі? — зазвідав Расмус.
— Туй тулько мурянок! — сміялася Ебі. — Они ня у пяты скомычут!
Она ся так сміяла, што вонь пукнула.
Тай туй путь навпереді прикрыла грубелезна тінь.
Тімі поникав туды.
— Йой, мамко! Пак исе…
…МАЙ ГРУБЫЙ У СВІТІ ДІНОСАВР!
Так ото й было. Сперед ні стояв грубелезный Патаґотітан.
— Што туй чините, дїти? — зазвідав ун.
Типерь ся вже й Тімі крехты напудив.
— Ы–ы… глядаєме поклад! Тай нам треба у тот провал, што зад ваших плеч.
Патаґотітан ся россміяв:
— Айбо я вас не пропущу.
Тогды ся узвав Расмус:
— А як мы вам дашто подаруєме?
Патаґотітан поникав на Расмуса.
— Ба што бы ’сте ми хотіли подаровати?
Расмус ганьбливо вповів:
— Исю… ы… лепкалку… на мухы…
Патаґотітан утяг шию ид Расмусови тай…
…радусно урвав уд нього лепкалку.
— Но йсе файно! Ачий ми вже є чим ганяти сих надоїдных комару!
Патаґотітан удыйшов набук.
— Добре! Кой сяк, та годні ’сте пруйти.
Тімі, Ебі тай Расмус наскорі зайшли у провал.
Уже сут на місті.
Адтам, де на карті быв грубый хрест.
Они наперсткы пруйшли десєть кроку.
Тімі узяв лопату.
Цімбори вракаши копали, копали,
кой учули…
…ЦОРК!
Лопата ся вдарила у дашто твердоє.
Діносаврикы на ся зникали.
А тогды ровтов ся взяли за вто, што там лежало.
Тім поличив:
— Єден, два, три…
Тай усі каммай дуже потягли.
Ану, вганіт, што они утягли з ямы?
— Йой! — угойкнула Ебі. — Яка сімпатична шкатулька з покладом!
Троє цімбору стали около шкоробонькы.
Тімі зачав ї потихы удкрывати.
Она зарипіла тай удкрылася.
Айбо не встигли вни, так ги треба розникати, што в нюй лежит, кой иззаду зачули крокы тай голос:
— РУКЫ ВДГОРІ…
…ДЇТВАКЫ!
Расмус ся перепудив.
Чисто иззаду стояв пірат-діносавр у кресани, из вустами, поязков на оці тай мечом.
Ун ся замах на дїти оружійом:
— Махом покладьте шкоробоню упят у яму!
Бо инак я…
Туй ся обызвав Тімі:
— Перебачте, будьте добрі, честованый пірате, айбо ваші вуста ся вдліпили!
Расмус пудозріло ся приникав ид піратови.
Дашто в нюм упознавав.
Тай тогды Расмус нагле ушитко порозумів:
— Ты ня не надуриш…
…РОБІНЕ!
Пірат позадковав.
Тай упав у яму.
— Ишов ’ись зад нами, Робіне? — зазвідав Расмус.
— Айбо зашто? — зазвідав Тімі. — Пак кой ты казав, што гляданкы покладу — вто дїтинські бавкы.
— Пак небай, — уповіла Ебі. — Давайте удкрыєме шкоробоню!
— Стуйте! — загойкав Робін, улізавучи з ямы.
Айбо Ебі го не слухала.
Она лишек ударила по шкоробони свойим моцным хвостом.
Троє цімбору надтяглися усередину.
Расмус говкнув:
— Пак там…
…ДВА ДІНОСАВРОВІ ПІРЯЧКА ТАЙ ФАЙНЕНЬКЫЙ БІЛЫЙ КАМІНЬЧИК!
Расмус ся обернув ид Робінови.
Май старый брат пустив очи вдолину.
— Ты штось за йсе знаєш, Робіне? — зазвідав Расмус.
Робін кывнув тай промымляв:
— Тать… розумієте… йсе зуправді…
…МУЙ поклад.
Тай Робін почелленів.
Айбо Тімі ся засмів.
— Та ты не думаш, што гляданя покладу — вто дїтинськы бавкы? Не хотів ись лиш, обы мы глядали твуй поклад?
Робін упят кывнув.
Расмус поплескав старшого брата по плечови:
— Тогды я посилую никайте што: а давайте…
…учиниме фосу піратську діносаврячу забаву!
— ГУРА-А!!! — загойкали Ебі тай Тімі.
— Я понадуваву піратські балоны! — израдовав ся Расмус.
— Я вчиню піратськый салат! — гойкнув Тімі.
— Я припаражу стул каміньчиками тай пірьом! — засміявся Робін.
— А знаєш што? — вповів Тімі Расмусови. — Твоя бабка у сюй казці ня не прумкне?
— Надіву ся, што вна ся справує, — утвітив Расмус.
Тай діносаврикы їли доброго тай веселилися, доку ся читаво–чи–итаво уморили, тай тогды маленькі діносаврикы попхалися у постількы.
Добру нучку, діносаврикы!
Стрітимеся завтра
у Мочарьнуй хащи!
«Друзяки–динозаврики. Пошуки скарбів»
Норвезькоє выданя «Skattejakten»
Lars Mæhle, 2020