Не позиравучи на вто, у якум языці ся учат дїти, про них єднако буде май из хусном слухати вшелеякі історії ци казочкы, гикой одержовати нараз готовый образчик. 

Вид персонажу, їхні голосы, місто, де ся історія вдбыват, слова тай інтонація из котров они были вповідені — се деталы, котрі си дїтвачина сама исклала в голові. 

Ци не склала? 

Дїти, котрі слухавут тай видят воображеньом у будочности си легко представлят хоть піраміду, хоть ґабаріты мотора. Легко будут ци говорити з другыми людьми, ци мальовати рисункы з головы. На много май легко, ги хоть ко, тко не читат. 

Ище єден плус у вашум новум звыкови читати свойим дїтьом — рітуал. Знаєме, што дїтинськуй псіхіци важна стабілность. Кой идете вечур лігати, а дїтвачинка вже навчена чекати вечурню казочку, історію ци співанку, тай знає, аш што бы не было, а доростлі розкажут — сись рітуал изближат старшых из малыми, дає дїтинці чуство беспекы тай удкладат ся у памняти маленькых, ги споминок за дїтоцтво.